Навіщо потрібен заповіт

Заповіт дозволяє людині визначити долю свого майна після смерті, щоб унеможливити конфлікти між спадкоємцями. Це особисте розпорядження, яке складається виключно особисто: не допускається складання через представника чи за дорученням. Міністерство юстиції пояснює, що заповіт має бути письмовим, з обов’язковим зазначенням місця і часу його складення, і має бути підписаний заповідачем; він може бути написаний від руки або складений нотаріусом за словами заповідача.

Заповідач не зобов’язаний надавати документи на майно – достатньо мати паспорт та ідентифікаційний код, а також ідентифікаційні дані спадкоємців.

Види заповітів

Законодавство передбачає кілька різновидів заповітів, які відрізняються за участю сторонніх осіб та змістом умов:

  • Звичайний (відкритий) заповіт – класичний документ, зміст якого відомий нотаріусу та може містити будь‑яке розпорядження майном. Заповідач може передати все майно одному спадкоємцю або поділити між кількома особами.
  • Секретний заповіт. Особливість цього виду полягає в тому, що нотаріус не знає змісту документа. Заповідач подає текст у заклеєному конверті, ставить на ньому підпис, а нотаріус робить посвідчувальний напис, опечатує в іншому конверті й зберігає до смерті заповідача. Секретний документ розкривається лише після смерті.
  • Заповіт з умовою. Цивільний кодекс дозволяє заповідачу визначити умови, які спадкоємець має виконати, щоб прийняти спадщину (наприклад, догляд за певною особою, завершення освіти чи проживання у конкретному місці). Умова повинна існувати на момент відкриття спадщини, відповідати закону та моральним засадам.
  • Спільний заповіт подружжя. Подружжя може скласти один спільний документ щодо майна, що належить їм у спільній сумісній власності. Після смерті одного з подружжя це майно переходить другому; при цьому нотаріус накладає заборону на відчуження зазначеного майна до смерті другого з подружжя. У спільному заповіті можна визначити остаточних спадкоємців після смерті обох.
  • Інші різновиди: закон дозволяє укласти заповіт із заповідальним відказом (дорученням спадкоємцю передати певну річ чи майнове право третій особі), з підпризначенням спадкоємців (вказуються замінники на випадок, якщо основні спадкоємці відмовляться або помруть), із покладанням обов’язків (наприклад, доглянути могилу) чи із встановленням сервітуту (право користування майном). Такі види допомагають детально врахувати волю заповідача.

Хто може посвідчити заповіт

Нотаріус

Заповіт зазвичай посвідчується нотаріусом, і юридична сила документа не залежить від форми здійснення нотаріальної діяльності (державним чи приватним). Нотаріус складає або перевіряє текст, роз’яснює зміст та реєструє документ у Спадковому реєстрі. Після посвідчення нотаріус видає заповідачеві один примірник, а другий примірник передає до державного архіву; це дає можливість спадкоємцям перевірити наявність документа.

Інші посадові особи

Якщо нотаріус недоступний (наприклад, у віддаленій місцевості або під час війни), закон надає право посвідчувати заповіти іншим посадовим особам. Зокрема, заповіти можуть посвідчувати:

  • уповноважені службові особи органів місцевого самоврядування у населених пунктах, де немає нотаріуса;
  • головні лікарі або їх заступники у лікарнях, санаторіях та будинках для літніх людей;
  • капітани морських та річкових суден під час плавання;
  • начальники експедицій;
  • командири військових частин і з’єднань, якщо заповідачі є військовослужбовцями;
  • начальники місць позбавлення волі або слідчих ізоляторів;
  • консульські посадові особи України за кордоном.

Під час воєнного стану уряд ухвалив постанову № 164 (28.02.2022), яка дозволила командирам військових частин і керівникам органів, де проходять службу військовослужбовці та поліцейські, посвідчувати заповіти осіб, що перебувають у зоні бойових дій. Такі заповіти реєструються у Спадковому реєстрі після відновлення доступу до нього.

Порядок оформлення заповіту

  1. Вибір нотаріуса. У Києві і по всій Україні можна звернутися до будь‑якого державного або приватного нотаріуса. Приватні нотаріуси працюють за домовленістю із клієнтом, а державні стягують лише державне мито. Під час воєнного стану дозволено посвідчення заповіту у віддаленому режимі: нотаріус може приїхати до заповідача, а текст може бути написаний на звичайному аркуші, після чого нотаріус ставить реквізити.
  2. Підготовка документів. Заповідач має пред’явити паспорт і реєстраційний номер платника податків (РНОКПП). Документи на майно не є обов’язковими, але бажано мати відомості про об’єкти, щоб уникнути помилок і неточностей. Необхідно також чітко знати паспортні дані спадкоємців; неправильне ім’я або адреса можуть викликати юридичні труднощі.
  3. Визначення спадкоємців і умов. Заповідач вільний у виборі спадкоємців і може відмовити у спадкуванні будь‑якому родичеві. Перед візитом варто визначити, кому і що ви хочете передати, а також обміркувати можливі умови чи відкази.
  4. Складання та підписання. Текст заповіту може бути написаний заповідачем від руки або надрукований нотаріусом зі слів заповідача. Документ має містити час і місце його складення, а також підпис заповідача. Якщо особа фізично не може писати, заповіт може підписати інша особа у присутності нотаріуса; нотаріус зачитує текст уголос, і заповідач підтверджує, що документ відповідає його волі.
  5. Нотаріальне посвідчення та реєстрація. Нотаріус засвідчує справжність підпису і вносить відомості про заповіт до Спадкового реєстру. Саме реєстрація гарантує, що після смерті заповідача будь‑який спадкоємець може перевірити наявність заповіту у будь‑якого нотаріуса.
  6. Збереження документа. Один примірник зберігається у нотаріальному архіві, другий – видається заповідачеві. Рекомендується повідомити про заповіт людину, якій ви довіряєте, або залишити інформацію у нотаріуса, щоб спадкоємці змогли знайти документ.

Вартість оформлення заповіту

Державний нотаріус

Державні нотаріуси справляють лише державне мито, розмір якого на 2024–2025 рр. становить 259 грн. Додатково може стягуватися плата за друк бланків та технічні послуги, але вона невелика. Це найдоступніший варіант для простих заповітів.

Приватні нотаріуси

Плата за послуги приватного нотаріуса визначається угодою з клієнтом. За даними київських нотаріусів, стандартне посвідчення заповіту у 2025 р. коштує 2–6 тис. грн. Якщо нотаріус виїжджає до заповідача або складає складний документ із умовами чи заповідальними відказами, ціна може бути вищою.

Приклади з прайс‑листів нотаріусів Києва свідчать, що:

  • простий заповіт коштує близько 2 000 грн;
  • заповіт з умовами – від 2 000 грн;
  • заповіт зі свідками (складається, коли заповідач не може читати або писати) – близько 3 000 грн;
  • скасування заповіту – від 500–700 грн.

Ціни орієнтовні і можуть швидко змінюватись.

Вартість виконання та оформлення спадщини

Послуги з виконання заповіту та відкриття спадщини дорожчі. За оцінками нотаріусів, мінімальна вартість становить 6–8 тис. грн. У разі великої кількості об’єктів (кілька квартир, земельних ділянок, транспортні засоби) вартість може зрости, оскільки нотаріус видає окремі свідоцтва на кожен об’єкт.

Порада

Щоб заощадити, можна складати заповіт у державного нотаріуса, а складні за змістом документи – у приватного, де нотаріус може приділити більше часу та врахувати особливі умови. Завжди запитуйте про остаточну вартість до підписання.

Лайфхак

Приватні нотаріуси у містах-супутниках міст-мільйонників (таких, як наприклад, Бровари, Ірпінь біля Києва і т.д.), як правило визначають меншу вартість своїх послуг, ніж нотаріуси ближче до центру міста. У випадках, коли велика кількість майна, можна спробувати зекономити таким простим способом.

Останні зміни у законодавстві

  • Воєнний стан. У період воєнного стану деякі процедури спростили. Заповіт можна скласти на звичайному аркуші паперу; нотаріус проставляє реквізити та реєструє документ. Командири військових частин та керівники інших органів, де служать військовослужбовці або поліцейські, отримали право посвідчувати заповіти; записи вносяться до реєстру після відновлення доступу. З грудня 2023 р. уряд скасував спеціальний перелік нотаріусів, уповноважених працювати з цінним майном у воєнний час, – відтепер будь‑який нотаріус може здійснювати такі дії.
  • Е‑нотаріат. У серпні 2025 р. Кабінет Міністрів оновив правила роботи електронного нотаріату. Нові правила дозволили нотаріусам одночасно вести електронний та паперовий реєстри, врегулювали доступ до даних у разі реорганізації державних контор та уточнили перелік відомостей, що не вносяться до електронного реєстру (наприклад, сума плати за нотаріальну дію). Крім того, уповноважені особи отримали право вносити до реєстру інформацію про знищені чи втрачені бланки нотаріальних документів. Ці зміни спрямовані на повноцінний запуск системи е‑нотаріату та краще управління документами.

Поради від київських нотаріусів

  1. Заповіт – це особистий документ. Його може скласти тільки дієздатна людина, і лише особисто. Нотаріуси наголошують, що навіть широкі доручення не можуть замінити заповіт. Тому не доручайте складання комусь іншому.
  2. Уточнюйте дані спадкоємців. Перед візитом до нотаріуса перевірте правильність імен, дат народження та адрес. Помилки у паспортних даних можуть ускладнити видачу свідоцтва про спадщину.
  3. Визначайте умови заздалегідь. Якщо хочете, щоб спадкоємець виконав певну умову (наприклад, доглядав могилу чи передав майно третій особі), пропишіть це в документі. Закон дозволяє встановлювати як майнові, так і немайнові умови, але вони мають бути законними та морально виправданими.
  4. Обирайте вид заповіту. Для абсолютної конфіденційності скористайтесь секретним заповітом. Якщо ви з чоловіком/дружиною бажаєте одночасно розпорядитися спільним майном, складіть спільний заповіт, щоб уникнути поділу після смерті одного з подружжя.
  5. Змінюйте і скасовуйте при потребі. Заповідач має право у будь‑який час змінити або скасувати свій заповіт, оформлюючи новий документ із зазначенням, що він скасовує попередній. За життя спільний заповіт може скасувати кожен із подружжя окремо, також шляхом нотаріального посвідчення.
  6. Зберігайте копії й повідомляйте близьких. Хоч заповіт реєструється у Спадковому реєстрі, краще зберігати власний екземпляр у надійному місці та повідомити людину, якій довіряєте, щоб спадкоємці знали про документ.

Дії спадкоємців після смерті заповідача

Право на спадкування за заповітом виникає після смерті заповідача. Спадкоємці мають шість місяців для подання заяви про прийняття спадщини. Вони звертаються до будь‑якого нотаріуса, подають заяву, оригінал або дублікат заповіту (у разі секретного – протокол про його оприлюднення) та документи, що підтверджують спорідненість або інші підстави для спадкування. Нотаріус відкриває спадкову справу, перевіряє наявність заповіту у реєстрі та після закінчення 6‑місячного строку видає свідоцтво про право на спадщину.

Висновок

Складання заповіту – відповідальний крок, який допомагає уникнути спорів між спадкоємцями й забезпечити реалізацію вашої волі. Порядок оформлення доволі простий: потрібно звернутися до нотаріуса з паспортом та ідентифікаційним кодом, визначити спадкоємців та умови, скласти й підписати документ, після чого нотаріус його посвідчить і зареєструє. Вартість залежить від того, чи звертаєтесь ви до державного чи приватного нотаріуса, а також від складності документа. Останні зміни законодавства (спрощення процедур у воєнний час та розвиток е‑нотаріату) роблять оформлення заповіту доступнішим навіть у складних умовах. Консультації з нотаріусом допоможуть обрати відповідний вид заповіту й уникнути помилок.